Кам’янець-Подільська фортеця з прадавніх часів до нашого часу

vyhodnye v Kamence Kamenec-Podolskaja-krepost kamyanets-podilsky

Перші згадки про фортифікаційні укріплення на території острова відносять до часів римського імператора Траяна, який воював з Дакією. Саме в цей період з’явились перші муровані укріплення.

Наступний період активної розбудови в історії Кам’янець-Подільської фортеці відноситься до 6-8 ст. н.е., коли Наддніпрянщину населяли тиверці. Саме вони  доповнили рештки стародавніх оборонних мурів земляними валами й ровами.

За часів Давньої Русі тут, імовірно, панувала якась поважна особа, що використовувала замок як адміністративну будівлю.

А у 14 ст., під час панування на Поділлі литовських князів Коріатовичів, замок став князівською резиденцією. Вони модернізували первісний маленький замок, збільшили товщину та висоту мурів, розбудували башти та заклали підвалини нової частини замку. Тут мешкали князь і староста, стояла замкова залога. На території замку існувала православна церква Покрова Пресвятої Богородиці. Панування Коріатовичів закінчилось у 1393 році інтервенцією польського короля Владислава Ягелло.

За особливі заслуги він пожалував місто шляхетному польському рицарю Спитку з Мельштина. Його активна фортифікаційна робота викликала навіть занепокоєння короля, адже за часів Спитка могутність Поділля стрімко зростала. Саме він завершив будівництво самих потужних оборонних башт Тенчинської, Ковпак, Лянцкоронської та Рожанки. Після його загибелі у битві з татарами, розпочату ним фортифікаційну роботу завершив король Ягелло.

У 1411-1430 роках Кам’янцем за згодою короля  володів литовський князь Вітовт. Він розширив замок у напрямку міста та добудував башти Папську і Чорну, які з’єднував оборонний мур, де знаходилась в’їзна брама. Башта Чорна, на відміну від Папської, не збереглась. Її було зруйновано у 1672 році під час турецького штурму.

Сорокалітня війна, що точилась між Литвою і Польщею за Поділля завершилась тим, що у 1430 році поляки штурмом захопили фортецю. Взяти неприступні мури їм вдалось тільки завдяки незгодам в середині гарнізону. З того часу воєводи на Поділлі призначались лише королем. Папа Римський також покладав на Кам’янець великі надії, як на східний оплот католицької віри.

З цим часом пов’язані найбільші розбудови фортеці. В каньйоні постав геніальний за своєю простотою і разом з тим унікальний за винахідливістю оборонно-гідротехнічний комплекс.

У 1672 році місто Кам’янець-Подільський захопила турецька армія. З тих пір замковий міст почали називати «турецьким». В кінці XVII століття замок повернувся до Польщі, а трохи пізніше при розпаді Польщі відійшов до Росії. У XIX столітті Кам’янець-Подільський замок втратив військове значення. У 1928 році фортеця стала республіканським заповідником, а в 1937 році в ній був організований музей-заповідник. На даний момент разом з кафедральним костелом та міською ратушею вона відноситься до головних визначних пам’яток міста.

Подібні записи: